Анкета для батьків

Жива природа влітку

Тема.  Жива природа влітку.

Мета. Сприяти формуванню уявлень про зміни в природі з настанням літа, змінами в житті рослин і тварин, систематизувати набуті знання. Удосконалювати вміння працювати в парах і групах. Розвивати спостережливість, мислення й пам’ять, мовлення учнів. Вдосконалювати навички самоаналізу, самоконтролю. Виховувати турботливе ставлення до природи.
Обладнання. Мультимедійна презентація, іграшкова квітка, плакати із зображенням весни та літа, таблиця фенологічних спостережень, малюнок «Галявина очікувань».
Скачати

Свято жінки

Тема. Свято жінки.

Мета.    Прищеплювати любов і повагу до жінки – матері, бабусі, сестрички, подруги. Виховувати в учнів естетичний смак, навички морально – етичної поведінки. Зміцнювати колектив класної родини.
Скачати

Україна – єдина країна

Тема. Україна – єдина країна.
Мета. Формувати в учнів розуміння єдності й цілісності України, її багатонаціонального народу як національної ідеї розвитку вільної, незалежної, демократичної та заможної держави. Формувати відчуття приналежності до України, усвідомлення себе українцем, почуття особистої відповідальності за долю держави та українського народу. Формувати готовність служити Батьківщині своєю працею та стати на захист державних інтересів країни, виховувати повагу до державних символів, шанобливе ставлення до традицій українців та представників інших національностей, що населяють країну.
Обладнання. Карта України з назвами областей, плакати з державними символами України, великі кольорові букви назви «Україна – єдина країна», мультимедійна презентація.

Скачати

З досвіду роботи

Актуальність дослідження зумовлена тим, що застосування сучасних інформаційних технологій у навчанні — одна з найбільш важливих і стійких тенденцій розвитку світового освітнього процесу. У вітчизняній загальноосвітній школі в останні роки комп’ютерна техніка й інші засоби інформаційних технологій стали все частіше використовуватися при вивченні більшості навчальних предметів.
Інформатизація істотно вплинула на процес придбання знань. Нові технології навчання на основі інформаційних і комунікаційних засобів дозволяють інтенсифікувати освітній процес, збільшити швидкість сприйняття, розуміння та глибину засвоєння величезних масивів знань.
Використання інформаційно-комунікаційних технологій (далі – ІКТ) у навчально-виховному процесі початкової школи зумовлена тим, що у даний час спостерігається збільшення впливу медіатехнологій на людину. Особливо це сильно діє на дитину, яка з великим задоволенням подивиться телевізор, ніж прочитає книгу.
Неймовірно великий потік нової інформації, реклами, застосування комп’ютерних технологій на телебаченні, розповсюдження ігрових приставок, електронних іграшок і комп’ютерів мають значний вплив на виховання дитини і її сприйняття навколишнього світу. Істотно змінюється і характер  улюбленої практичної діяльності дитини — гри, змінюються і її улюблені герої та захоплення.
Раніше інформацію з будь-якої теми дитина могла отримати за різними каналами: підручник, довідкова література, лекція вчителя, конспект уроку. Але, сьогодні, з огляду на сучасні реалії, вчитель повинен вносити в навчальний процес нові методи подачі інформації. Виникає питання: «Навіщо це потрібно?» Відповідь проста: мозок дитини, налаштований на отримання знань у формі розважальних програм по телебаченню, набагато легше сприйме запропоновану на уроці інформацію за допомогою медіазасобів.
Сьогодні багато праць присвячено новітнім інформаційно-комунікаційним технологіям. Зокрема, у роботах Ю. Казакова, Л. Шевченко розкрито педагогічні умови застосування медіаосвіти в процесі професійної підготовки майбутніх учителів. Окремі аспекти використання інформаційних технологій у практиці початкового навчання досліджувались в працях О. Суховірського, В. Шакотько, О. Шиман та ін. Крім того, на сьогодні набуто певний практичний досвід використання мультимедіа у початковій ланці навчання (Ю. Громова, І. Мураль, Л. Югова та ін.), який свідчить про невпинний інтерес педагогів-практиків до пошуку шляхів ефективного використання мультимедіа.
Мета моєї роботи: дослідження психолого-педагогічних особливостей  та умов ефективного  використання ІКТ у навчально-виховному процесі молодших школярів як чинника активізації їх навчально-пізнавальної діяльності.
Завдання дослідження зумовлені метою роботи:

• розкрити сутність та різновиди ІКТ у навчально-виховному процесі молодших школярів;
• визначити переваги та існуючі недоліки ІКТ у розрізі дослідження;

виділити практичні аспекти застосування ІКТ у навчальному процесі в початковій школі.

Переваги та проблеми рівневих письмових робіт

Один із головних принципів, закладених у Державному стандарті початкової загальної освіти, — орієнтація освітньої системи на дитячу особистість, її розвиток.
Відомий педагог В. Сухомлинський розглядав навчання не як простий процес передачі знань, а як складні людські стосунки.
Навчання, як і виховання, — доброзичлива, творча взаємодія вчителя й учня. Це діалог двох рівних партнерів, у якому немає місця страху. Учень, особливо той, який відстає у навчанні, має бути впевнений, що учитель зацікавлений у його особистісному зростанні, бачить найменші успіхи, радіє разом з ним.
Практика доводить, що особистісно-розвивальна спрямованість освіти неможлива без диференційованого навчання. Найбільш гуманного і доступного для кожного вчителя  є диференціація у звичайному класі, яка спрямована як на реабілітацію відстаючих у навчанні, так і на стимулювання їхньої навчально-пізнавальної діяльності.
Враховуючи те, що рівень готовності учнів до навчальної діяльності різний, необхідно сконструювати рівневі завдання для школярів з різними навчальними можливостями. Такі завдання мають поєднати навчальний процес усього класу з допомогою учням, які повільніше сприймають матеріал, і постійним вдосконаленням сильніших учнів. Отже, основне призначення диференційованих завдань у тому, щоб знаючи і враховуючи індивідуальні відмінності у навчальних можливостях школярів, забезпечити для кожного з них оптимальний характер пізнавальної діяльності у процесі навчальної роботи. Потрібна неоднакова кількість вправ і різнобічна допомога, щоб підвищити рівень засвоєння програми кожним учнем, бо темпи просування є досить стійкою характеристикою індивідуальних особливостей.
Способи використання системи рівневих завдань різняться своєю навчальною метою і місцем у структурі уроку. Спільним є те, що всі вони  передбачають засвоєння всіма учнями способів здобуття знань з поступовим переходом від простіших завдань до складніших. Завдання  необхідно  добирати так, щоб вести учнів від репродуктивної діяльності до творчої.
Індивідуалізація навчання має розв’язати основні питання: запобігти відставанню слабко встигаючих і забезпечити розвиток здібностей усіх учнів відповідно до їх навчальних можливостей. Так, наприклад,  можна використовувати тести,  які складаються з трьох частин.
Перша частина – актуалізація опорних знань. Друга частина – основна, в якій користуючись різноманітними способами допомоги (надрядковими записами, знаками, стрілками, схемами, зразками, пам’ятками, теоретичними довідками) учні самостійно готуються до виконання без підказки основного завдання, яке виділене рамкою. Третя частина – ряд творчих завдань з поступовим ускладненням, виконання яких створює умови для якнайповнішого використання потенційних можливостей кожного учня.
Сильніші учні встигають зробити всі завдання до даної теми, слабші – підготовчу і основну частину. Особливо ефективно використовувати такий матеріал для парної і групової роботи.
Диференціювати потрібно і домашні завдання. Як стверджує багаторічна практика, домашні завдання сприяють формуванню загальних навчальних умінь і навичок, поглибленню та розширенню знань, розвитку творчих здібностей учнів.
Ефективність домашніх завдань молодших школярів можна значно підвищити, якщо в системі уроків вони диференціюватимуться за рівнем складності і самостійності.
Однак, учителеві слід обережно оцінювати домашні завдання, бо під час вибору посильного завдання школярі можуть виконати складніші. Всі домашні завдання повинні бути тренувальними вправами, підготовкою до тематичної контрольної роботи.
Домашні завдання перевіряти обов’язково, але оцінювати за бажанням учнів для гуманного ставлення до найслабших, які відчувають довіру вчителя і охоче беруться за виконання складніших завдань з меншою мірою допомоги на наступних уроках. Так усі учні крок за кроком самостійно підходять до виконання основного завдання без будь-якої допомоги.
За такого підходу відпадає необхідність батьківської опіки, коли школярі не можуть без допомоги виконати найпростіші домашні завдання. Під час виконання диференційованих домашніх робіт від нижнього рівня до вищого в учнів формується загальні навчальні уміння і навички, зокрема, вміння працювати самостійно з посібником. Водночас створюються умови для розвитку творчих здібностей сильніших школярів через виконання творчих завдань з поступовим їх ускладненням.
Цільовими орієнтирами рівневої диференціації є пристосування навчання до особливостей різних груп учнів і навчання кожного на рівні його можливостей і здібностей. Рівнева диференціація із застосуванням навчального змісту має свої переваги і недоліки. До недоліків відносять: розподіл дітей за рівнями розумового розвитку як негуманний, при цьому принижується гідність “слабких” дітей, зростає їх зневір’я, знижується рівень мотивації “слабких” дітей, перекомплектування руйнує класні колективи. А перевагами є: усунення зрівнялівки з її орієнтацією на міфічного “середнього” учня, підвищення рівня викладання завдяки відсутності відстаючих, усунення часових гальм для розвитку обдарованих, підвищення рівня мотивації тощо.
Рівневі завдання є давно відомим і ефективним засобом здійснення індивідуального підходу в організації навчальної діяльності, але їх застосування в масовому педагогічному досвіді залишається слабо освоєним. Зокрема, на багатьох уроках спостерігається перевага фронтальних видів робіт, невміння діагнозувати можливості учнів і вчасно вносити відповідні зміни у складність, темп, способи їх роботи, чимало вчителів використовують рівневі завдання епізодично, працюють за спрощеною схемою: сильним учням дають більше за обсягом і складніші завдання, а слабшим – менше і простіші. Це зумовлено насамперед не систематичністю роботи, невмінням змінювати складність завдань відповідно до розвитку учнів.
Ось чому, окреслюючи шляхи і прийоми диференціації навчальної діяльності школярів, необхідно дотримуватися певних вимог, які сприятимуть ефективному застосуванню рівневих завдань. Сюди належать:

• систематичне застосування диференційованих завдань. Але не можна перетворювати всі завдання у стандарт. Для цього неодмінно треба враховувати мету уроку, готовність учнів до роботи;
• проведення перспективного аналізу : для чого плануються завдання, чому їх необхідно використовувати саме на даному етапі уроку, як продовжити цю роботу на наступних уроках;
• використання диференційованих завдань, індивідуальних і групових;
• слід чітко передбачити варіанти завдань, дібрати підказки, як зорові опори під час виконання вправ, складніші завдання для здібних дітей;
• завдання пропонувати кількома варіантами, що полегшує підготовку до уроків, перевірку завдань після кожного етапу уроку;
• передбачати обсяг завдань, щоб всі учні змогли одночасно їх закінчити. Хронометрування за допомогою реле часу допомагає виховувати у дітей уміння раціонально використовувати кожну хвилину;
• вміння передбачати труднощі, що виникають під час виконання завдання;
• складання таких рівневих завдань, які б давали можливість створити однакові умови для всіх учнів, тобто, щоб і слабкий зміг перейти до складнішого завдання;
• моделюючи диференційовані завдання для класу, слід враховувати індивідуально-психологічні особливості школярів і добирати таки види робіт, які б забезпечували якісне засвоєння навчального матеріалу, формували стійкі уявлення і навички, не зупиняли ріст сильних учнів та підіймали середніх і слабших до рівня сильних;
• завжди пам’ятати, що центральне місце в досягненні навчальної мети належить системі вправ. Лише за умови, що їх види, послідовність і кількість взаємопогоджені, відповідають характеру засвоєння матеріалу, можна досягти високої якості кінцевих результатів. Тому для диференційованих завдань можна повністю використовувати друкований дидактичний матеріал, вправи підручника, в якому дібрано завдання в такій послідовності, що найбільше відповідають логіці вироблення потрібних навичок та умінь;
• не слід забувати, що втомлюваність дітей на третьому і четвертому уроках значно підвищується, тому слід уникати виконання тривалих й одноманітних за способом виконання.

У межах уроку вчитель має так застосувати диференційовані завдання, щоб здійснювався перехід колективних форм роботи до частково самостійних і повністю самостійних.  Незалежно від здібностей, школярі беруть участь у виконанні завдань дедалі зростаючої складності. Так поступово навіть слабкий учень зможе відчути підвищення рівня своїх знань.
Без сумніву, міцне і свідоме засвоєння матеріалу можливе за правильної організації навчально-виховного процесу, коли кожен учень зайнятий виконанням завдання, яке має певну складність, але посильне для нього.  Саме за таких умов здійснюється розвиток пізнавальних можливостей та інтересу до навчання.
Таким чином, кожен учитель має передбачати таке навантаження, щоб запобігти відставанню слабких дітей і водночас не стримувати темпу зростання здібностей сильних. Будувати процес навчання так, щоб усі без винятку учні оволоділи обов’язковим рівнем знань, умінь і навичок, які визначені шкільною програмою. Адже критерій ефективності уроку – це не кращі відповіді окремих учнів, а добрі знання всіх.